Не стало Бориса Олійника. Для мене це – особиста втрата, оскільки ми – однокурсники набору 1953 року, більш того, вчилися в одній групі.
І після закінчення університету ім.Т.Г Шевченка протягом всіх цих років ми підтримували добрі приятельські відносини. Колись Борис написав передмову до збірки моїх вибраних поезій, він був на багатьох моїх авторських концертах і виступав на них. І хоча він не зміг бути присутнім на моєму творчому вечорі 2 тижні тому, бо вже був у лікарні, ті, хто був у залі пам”ятають, що О.Бурмицький зі сцени передавав вітання Бориса мені – навіть тяжко хворим він залишався дуже уважним до близьких йому людей .Так трапилося, що менше, ніж за тиждень, до цієї трагедії я зателефонував йому і у розмові він, посміхнувшись, сказав про своє самопочуття так оптимістично: “Та нічого. Вадік, якось воно буде…”

     Я вважаю, що це – один з найвеличніших українських поетів нинішнього періоду і безперечно те, що він – зразок морального авторитету. Тож раазом з усією країною сумую за втратою і обов”язково піду на поховання, щоб віддати останню шану моєму другові, видатному українському поету Борису Олійнику.
     Цієї суботи моя авторська передача “Українське мереживо” буде присвячена творчості Бориса Олійника. Прослухайте по радіо “Культура”, як звичайно о 20.15.