ПОТРІБНЕ СЛОВО

Двадцятий рік… Усіх страшить
Хвороба невідома.
І диктор повторя щомить:
-Сидіти вдома!

Ховаюсь у квадратах стін,
Думки звела судома.
І голос, як церковний дзвін:
-Сидіти вдома!

Весна із квітів і обнов,
Як дівчина знайома…
Та голос знову, знову й знов:
-Сидіти вдома!

У ліс податись,  до води,
Де неба синь бездонна.
Та голос строгий  і твердий:
-Сидіти вдома!

Та я нарешті зрозумів
Цих слів рефрен незбитий:
-Сиди удома без жалів,
Якщо волаєш жити!