ХХХ

Весна… А з неба – ні краплинки.
Нема… Проси чи не проси.
Вже третій тиждень без зупинки
Горять під Києвом ліси.

Отак до вірусного лиха
Нам додається ще оце.
Від диму важко людям дихать,
Від страху – морщиться лице.

Зійшлось докупи все негоже,
Щоб затемнить життя блакить.
Коли ми впоратись не можем –
То треба Господа просить.

Вклоняюсь я Йому доземно,
Щоб біль сердець хоч трохи щух,
Молю Його: на грішну землю
Пошли спасенного дощу.

І от що цікаво, вчора вранці написав цей вірш, а вже ближче до вечора пішов дощ. При тому, що прогноз погоди я не переглядав – наче і не треба, бо дома ж на карантині, не виходимо… Моліться, люди, і вам буде дано…